ОСНОВНІ ДАТИ ЖИТТЯ |
ТВОРЧІСТЬ |
ЦІКАВІ ФАКТИ |
БУЛГАКОВ І КИЇВ |
ВІРТУАЛЬНА ПОЛИЦЯ |
Б І Б Л І О Г Р А Ф І Я |
А Р Х І В В И С Т А В О К |
«Письменник завжди буде в опозиції до політики, поки сама політика буде в опозиції до культури» | ![]() | «Встигає всюди той, хто нікуди не поспішає» |
Михайло Булгаков – видатний письменник, драматург, лібретист, лікар, актор. Член Всеросійського союзу письменників (1923–1929 рр.) та спілки письменників СРСР (1934-1940 рр.) | Серед найвизначніших творів Булгакова: «Майстер і Маргарита», «Собаче серце», «Біла гвардія», «Дні Турбіних», «Іван Васильович» |
Михайла охрестили у Хрестовоздвиженській церкві. Михайлом майбутнього письменника назвали на честь покровителя Києва та усієї України, архистратига Михаїла | У гімназійні роки у Михайла виявились мистецькі таланти. Зокрема, у січні 1903 року на благодійному спектаклі «Принцеса Горошина», який поставила його мати, він зіграв одразу дві ролі |
Батьки Тетяни, довгий час були проти цього шлюбу. Сім'я дружини письменника, на відміну від Булгакових, були дворянами у багатьох поколіннях. Вони були досить заможні та не шкодували коштів для своєї доньки | На той час Київ був одним з театральних центрів країни і молода сім'я Булгакових, як і інші кияни, ходили на театральні прем'єри, на концерти Федора Шаляпіна та інших виконавців, що приїжджали до Києва. Гроші вони тратили не задумуючись, тому часто опинялись в скрутному становищі та вимушені були закладати коштовності дружини в ломбард |
«Професія лікаря здавалася мені блискучою» – писав Михайло Булгаков. Можливі аргументи на користь медицини: незалежність майбутньої діяльності (приватна практика), інтерес до «внутрішньої будови людини», так само як і можливість їй допомогти | За свідченням дружини, яка працювала на фронті медичною сестрою, Булгаков оперував досить вдало. Йому доводилося проводити дуже багато ампутацій. Загалом, хірургічна діяльність Булгакова на фронті була успішною, але недовгою, оскільки в другій половині 1916 року він, як і багато інших молодих лікарів, був направлений в тил |
Одного разу Булгакову принесли дитину, хвору на дифтерію. Врятувати малюка можна було, тільки ризикуючи власним життям: «Потрібно було за допомогою трубочки висмоктати дифтерійні плівки, щоб дитина змогла дихати. Після операції Булгаков запідозрив, що міг заразитися і впорснув собі протидифтеритну сироватку» |
«У 1919 році, проживаючи в місті Києві, послідовно призивався на службу в якості лікаря всіма владами, що посідали місто» – Михайло Булгаков | Про ключове значення для творчості письменника цих півтора років перебування в Києві свідчать: роман «Біла гвардія», п'єса «Дні Турбіних» та оповідання «Незвичайні пригоди лікаря» (1922 р.) |
Любов Білозерська перекладала для чоловіка з французької мови книги про Мольєра. Її рукою, під диктовку письменника, було написано багато сторінок п'єси «Кабала святош», п'єси «Адам і Єва» та значна чатина першої редакції роману «Консультант з копитом», який згодом став романом «Майстер і Маргарита» (тоді ще без Маргарити) | Любові Євгенівні були присвячені: роман «Біла гвардія», повість «Собаче серце» та п'єса «Кабала святош» («Мольєр»). Але міцніше за все ім'я Любові Євгенівни пов'язано з задумом і народженням п'єси «Біг»: її розповіді про еміграцію і емігрантів, про Константинополь та Париж послужили джерелом натхнення для письменника при створенні п'єси. На початку 1929 року почалися складнощі в сімейному житті |
Любов Євгенівна захоплювалася верховою їздою, потім автомобілями, в помешканні товклися непотрібні люди. Телефон висів над письмовим столом Булгакова, і дружина весь час весело спілкувалася з подругами. Одного разу він сказав їй: «Любо, так неможливо, адже я працюю!» І вона відповіла безтурботно: «Нічого, ти не Достоєвський!» Він зблід. Ніколи не міг вибачити цього Любі |
«Це було в 29-му році в лютому, на масляну. Якісь знайомі влаштували млинці. Ні я не хотіла йти туди, ні Булгаков, який чомусь вирішив, що в цей будинок він не буде ходити. Але вийшло так, що ці люди зуміли зацікавити складом запрошених і його, і мене. Ну, мене, звичайно, його прізвищем ... Загалом, ми зустрілися і були поруч. Це була швидка, надзвичайно швидка, у всякому разі, з мого боку, любов на все життя». Олена Булгакова |
Відомо, що Булгаков захоплювався творчістю Миколи Гоголя. Існував містичний зв’язок Булгакова з Гоголем. Існують свідчення Булгакова, що Гоголь тричі з'являвся йому, і в сні і наяву. Цікаво, що якості пам’ятника, після кончини письменника, його дружина вибрала величезну гранітну брилу – Голгофу. До цього дана брила була підніжжям хреста, який був встановлений на місці поховання Гоголя |
«Рукописи не горять» |
«Той, хто любить, повинен розділяти долю того, кого він любить» |
У своїй творчості Булгаков неодноразово зображав автобіографічні елементи. Період, коли майбутній письменник займався медициною, він описав в образах персонажів повісті «Фатальні яйця», професорів Пєрсікова та Пилипа Пилиповича, у повісті «Собаче серце» | Період роботи у «російській глубинці», у Вязьмі, де він працював завідувачем інфекційного та венерологічного відділення міської земської лікарні, Булгаков зобразив у циклі оповідань «Записки юного лікаря» | Свою матір, Варвару Михайлівну, Михайло Опанасович зобразив у романі «Біла гвардія». Будинок, де жили Булгакови, на Андріївському узвозі № 13, він описав у п'єсі «Дні Турбіних» |
«Біла гвардія» – це перший роман письменника. Вперше опублікований частково 1925 року; повна публікація — 1927 року. В творі описується життєва драма родини Турбіних, киян з російської інтелігенції, під час падіння гетьманату Скоропадського та захоплення Києва військами Директорії. Базується на особистому досвіді письменника, який був учасником київських подій та прихильником білого руху | Події роману розвиваються у Святошино, на Печерську, згадуються вулиці Хрещатик, Малопідвальна, Прорізна і Володимирська, що знаходяться в центрі Києва, а будинок Турбіних за описом повністю відповідає будинку сім'ї Булгакових на Андріївському узвозі |
«Собаче серце» — сатирико-фантастична повість. Була написана, але не видана. Рукопис і копії було конфісковано ОГПУ (за вказівкою Льва Каменєва). Перша публікація повісті відбулася в 1968 році одночасно в журналі «Грані» (Німеччина) та в журналі «Студент» (Лондон). І лише в 1987, році книгу було видано в СРСР, через понад 60 років після її написання. Але, завдяки — Самвидаву популярність у читачів цей твір ма величезну | Пилип Пилипович Преображенський відкрив ефективний метод омолодження. Він задумав небувалий експеримент — операцію з пересадки собаці людських гіпофіза і яєчок. Історія собаки Шарика, що перетворилася на людину (Шарикова), швидко стала відома в медичних колах, а потім стала надбанням і бульварної преси. Професору Преображенському висловлюють своє захоплення колеги, Шарикова демонструють у медичному лекторії |
Тим часом Шариков потрапляє під вплив комуністичного активіста Швондера, який переконав його, що той — пролетарій, який страждає від гноблення буржуазії (в особі професора Преображенського та його асистента) і налаштовує його проти професора. Згодом Шариков стає завідувачем відділу очистки Москви від бездомних тварин. Збирається одружитись та жити в квартирі Преображенського. Після доносу на професора його асистент Борменталь не витримує нахабства Шарикова і через 10 днів у квартирі професора Преображенського знову живе собака Шарик |
З жовтня 1926 р. у МХАТі з успіхом демонструвалася п'єса «Дні Турбіних». Водночас у радянській пресі домінувала різка критика творчості М. Булгакова. За підрахунками письменника, протягом 10 років з'явилося 298 негативних рецензій і лише 3 схвальні | Того ж року в Театрі ім. Вахтангова успішно пройшла прем'єра вистави за п'єсою «Зойчина квартира». Від 1930 р. твори М. Булгакова в СРСР припинили друкувати, його п'єси були заборонені | В січні 1932 р. Й. Сталін (формально – А. Енукідзе) дозволив постановку «Днів Турбіних» у МХАТі, і до війни вона більше не заборонялась. У той же час за кордоном п'єси М. Булгакова успішно демонструвались |
Деякі літературознавці зазначають, що Булгаков, коли писав роман «Майстер і Маргарита», образ Воланда узяв з ролі Мефістофеля у виконанні Федора Шаляпіна, виступи якого він бачив у київських театрах. А образом Маргарити стала третя дружина письменника – Олена Сергіївна | Після переїзду у Москву Булгакови зблизилися зі знайомими Земських — Вірою Федорівною й Іваном Павловичем Крєшковими. Останні мешкали на Патріарших прудах, на вулиці Малій Бронній, № 32, де інколи проводили спіритичні сеанси | Вважають, що у деяких своїх «містичних» творах Михайло Булгаков використовував, як літературні джерела: оперу «Фауст», написану Шарлем Гуно, містичну прозу Олексія Толстого, а також філософську прозу Анатоля Франса. Саме цей твір приніс М. Булгакову світове визнання |
Михайло Булгаков працював над романом дуже довго і ретельно. Робота над романом почалася в кінці 1920-х років. Спочатку роман мав кілька назв. У 1937 році автор назвав його «Князь тьми». Але і цей варіант назви не задовольняв Булгакова. Назва «Князь тьми» поступово була відкинута автором, виникла остаточна назва – «Майстер і Маргарита» | Близько року Булгаков працював над завершенням роману. Він завершив перший чистовий рукопис роману в травні 1938 року. В. І. Лосев вважав останній рукопис роману, восьмою його версією. Відчуваючи близьку смерть, він активно працював над романом: шліфував окремі сцени і фрази і т.д. | Коли Булгаков вже не міг писати сам, він диктував поправки до тексту дружині. Дружина Булгакова, Олена Сергіївна, записувала в зошиті всі зауваження і вносила їх в текст. Булгаков припинив редагувати роман лише за три тижні до смерті |
«Язик може приховати істину. Очі — ніколи» | «Розруха не в клозетах, а в головах» («Собаче Серце») |
«Так, людина смертна, та це було б іще півбіди. Погано те, що вона іноді раптово смертна, ось у чому штука!» («Майстер та Маргарита») | «Свіжість буває тільки одна — перша, вона ж і остання» |
«Розумні люди на те й розумні, щоб розбиратися в заплутаних речах» | «Щастя як здоров'я: коли воно є його не помічаєш» |
«Але ось яка річ мене непокоїть: коли Бога нема, то постає питання, хто ж керує життям людським і взагалі всім побитом на Землі?» («Майстер та Маргарита») | «Найстрашніший гнів – це гнів безсилля» |
«Ви смієтеся наді мною, тому що я відрізняюся від вас. А я сміюся над вами, тому що ви не відрізняєтесь один від одного» | «А що ви на мене так дивитеся, батьку рідний? На мені візерунків немає і квіти не ростуть» («Іван Васильович») |
«Ви судите по костюму? Ніколи не робіть цього. Ви можете помилитися, і до того ж, досить сильно» («Майстер та Маргарита») | «Професор Преображенський: Якщо ви дбаєте про своє травлення, моя добра порада – не говоріть за обідом про більшовизм і про медицину. І – Боже вас борони – не читайте до обіду радянських газет» («Собаче Серце») |
«Величезний віз нісенітниці в'їхав у французьку літературу, і нісенітниця зовсім заполонила дорогоцінні голови» | «Людина, що бореться за своє існування, здатна на блискучі вчинки» |
Вже у 8 років Михайло прочитав «Собор Паризької Богоматері». Мав виняткову пам’ять, багато чого з прочитаного запам’ятовував | У Булгакова було три дружини, кожна з яких, в свою чергу мала трьох чоловіків |
В книзі відомого журналіста та літературного критика, професора філології Володимира Лакшина «Відкриті двері: Спогади та портрети» (1989 р.) наводиться незвичайний факт: |
«З Парижа Олена Сергіївна Булгакова привезла книгу для А. Т. Твардовського. Я зайшов в кабінет Олександра Трифоновича і попередив, що його хоче відвідати вдова Булгакова. Він охоче погодився прийняти її.
| ||
| «Отже, я, людина, далека всякого містицизму і окультних наук, готовий підтвердити під присягою, що в той день вона вибрала саме цей вид транспорту, тому що найпростіші розрахунки часу начисто виключають будь-яку іншу ймовірність» – пише Володимир Лакшин в своїй книзі |
В жодному з тьох шлюбів Булгакова не було дітей. Відомо, що письменник усиновив сина останньої дружини | Остання дружина Булгакова пережила чоловіка аж на 30 років |
З невідомих причин Олена Булгакова не дозволяла про Сталіна говорити погано. Вона зберігала, складений її покійним сином Женею, список «ворогів Булгакова» – критиків, редакторів, драматургів, громадсих діячів, але «вождя народів» там не було | На думку дружини письменника «він був могутньою силою, злою силою, але ставився до Булгакова, якщо не з співчуттям, то з повагою і таємною цікавістю |
«Які зірки в Україні! Уже майже сім років живу в Москві, а все ж таки тягне мене на батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді нестерпно на поїзд... І туди. Знову побачити урвища, занесені снігом, Дніпро... Немає у світі міста, кращого за Київ!..» Михайло Булгаков | «Михайло Булгаков народився у Києві. І назвали майбутнього письменника на честь архистратига Михаїла (Михайла), покровителя нашої столиці. Отже, пов’язаність з Україною вже є – в імені. 28 років із своїх 49 він прожив у Києві...» Ольга Смольницька |
«Хтось звинувачує його у нелюбові до України, а хтось просто не вважає його українським письменником (так можна і Гоголя віддати, бо він писав російською мовою). Проте, що б не казали й не писали про письменника, так описати Дніпрові кручі, Володимирську гірку, вулиці Києва могла тільки залюблена в рідне місто людина, а політичні погляди...» Ольга Смольницька |
Булгаков не прийняв революцію, тому що, у вихованого в патріотичному дусі молодого чоловіка, крах монархії, означав катастрофу батьківщини – як джерела всього світлого і дорогого в його житті. Не слід забувати, що дитинство і юність письменника пройшли в любові і відносному благополуччі | Частина російської та української інтелігенції не прийняла Українську революцію, що почалась з ЗУНР, вбачаючи австрійський слід в її організації (адже організатори ЗНУР просували ідею залишитися в складі Австрії), а Українська Радянська республіка в неї асоціювалася з більшовизмом | У роки соціального розлому він зробив свій головний і остаточний вибір – розлучився з професією лікаря і цілком присвятив себе літературній праці. Існує озвучена Булгаковим мотивація цього рішення: він не хотів брати участь в братовбивчій війні (за матеріалами Вікіпедії) |
«Ми зустрілися з Булгаковим після гімназії тільки 1924 року, коли він був уже письменником. Він не зрадив Києва. У п’єсі його «Дні Турбіних» я впізнав вестибюль нашої гімназії і сторожа Максима Холодна Вода – чесного і прилипливого старигана. За лаштунками театру зашелестіли наші осінні київські каштани». Костянтин Паустовський | З київськими подіями революції та Громадянської війни пов’язана «Біла гвардія» – один з програмних творів письменника. Це мабуть самий драматичний період і в житті письменника. Під персонажами роману вгадуються рідні, друзі та знайомі письменника |
У «Білій гвардії» автор називає Київ просто Містом – саме так, з великої літери. Але читачі розуміли, про що саме йшла мова. Адже це Місто – «прекрасне в морозі й тумані на горах, над Дніпром». Фактично всі сторінки про Київ – оспівування цього рідного міста: «І було садів у Місті так багато, як у жодному місті світу». Це місто – сакральне, красиве, квітуче, з веселими чуттєвими людьми (про що зазначали інші класики), благодатне – і природою, і святими, і прекрасними жінками, і будівлями... |
«Над Дніпром з грішної і окривавленої землі піднімався у чорну, похмуру височінь нічний хрест Володимира. Здаля здавалося, що поперечна перекладина зникла – злилася з вертикаллю, і від цього хрест перетворився на гострий загрозливий меч | Та він не страшний. Усе пройде. Страждання, муки, кров, голод і мор. Меч зникне, а от зорі залишаться, коли і тіні наших тіл і наших діл не залишиться на землі. Немає жодної людини, яка б цього не знала. Так чому ж ми не хочемо звернути свій погляд на них? Чому?» («Біла гвардія») |
«...Булгаков являє собою місцевий феномен — за менталітетом, особливостями характеру, за подіями, які йому випало пережити у Києві від народження і до переїзду до Москви. Він – киянин у своїй любові до Міста, а згодом – у «заздрості» до киян з їхніми «старожитностями», сприйняттям його як «найкращого місця на землі»; у відчутті життєвих звичаїв, явно українських слівцях у текстах» | «Сучасне функціонування Булгакова і його творів як факту культури потребують постійного вивчення та переосмислення... Для цього абсолютно не треба поступатися ним російській культурі – достатньо розуміти, що він – природна частина української культури, до тих пір, поки ми будемо знаходити у його творах важливе, співзвучне нашому життю.» Богдан Мотузенко |
Книги | Статті | Інтернет-джерела |
Книги | Статті | Повнотекстові електронні та мультимедійні видання |
Для повернення до даного розділу - використовуйте вертикальну кнопку "Бібліографія"
Для повернення до початку документа - використовуєте стрілку
Виставку сформовано за технологією "ЛОНГРИД"